Сорочку мати сину вишивала І душу, й серце в вишивку вкладала. Як памʼяті народної відлунки, На полотні зʼявлялись візерунки, Де кожен хрестик – то життєві миті… Мережила по білому блакиттю, Лягала ниточка до ниточки мрійливо Дитині б долю вишити щасливу, Читати далі …








